Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на
всіх одна… Війна. Ще кілька років тому ми не могли собі і уявити, що знову на
нашу Батьківщину прийде війна. Люди об‘єдналися проти агресора. На полі битви –
захисники, воїни.
Захист Вітчизни від тих, хто загрожує територіальній
цілісності країни – свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та
відваги, величезної самопожертви та самовіддачі. Таким були і воїни АТО, бійців
93 ОМБР – Андрій Абросімов, Юрій Сітаєв та Андрій Дерило.
23 травня виповнюється 4-та річниця з того дня, коли не
стало таких сміливих, відважних, готових до самопожертви Героїв України. Для
вшанування пам’яті загиблих учасників АТО біля пам’ятного знаку, який
встановлено на честь загиблих біля с.Золотий Колодязь, зібралися в.о. голови
райдержадміністрації Олексій Стебель, голова районної ради Тамара Бєлянкіна,
голова Золотоколодязької сільської ради Тетяна Сидоренко, секретар
Добропільської міської ради Віктор Древаль, голова громадсько – політичного
руху “Справедливість” Микола Стрепоченко.
Вшанувати пам’ять захисників України прийшли представники
93-ї ОМБР, бойові побратими загиблих на чолі з заступником командира
підполковником Богданом Ситником, волонтери та жителі району. Цього дня, в
пам’ять про загиблих українських воїнів, пролунало чимало теплих слів, мешканці
району тримали в руках живі квіти — символ вдячності за подвиг захисникам
Батьківщини.
Під час заходу у зверненнях звучали слова подяки
захисникам: “Це справжній подвиг, вони наші Герої. Поки ми їх пам’ятаємо — вони
живі, вони серед нас! Кожен з нас поділяє думку втілену в словах “Герої не
вмирають”!
Саме тому колектив відділу культури і туризму
райдержадміністрації (начальник Ю. Літвінова) спільно з Золотоколодязьким
сільського будинку культури (директор В. Борисюк) підготував тематично –
змістовну програму.
Пам’ять про загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання,
після чого декан Греко-Католицької Єпархії Великоберезнянського району
Закарпатської області отець Василь Данилаш провів поминальну службу за всіми
загиблими в Україні.
Нажаль, кожного дня із засобів масової інформації
дізнаємося про нові жертви серед українських воїнів. Це означає, що не лише
батьки втрачають своїх синів, дружини – коханих чоловіків, діти – батьків, але
і ми – своїх захисників.
Сьогодні нам треба
гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись
провокаціям та чуткам, що розповсюджуються, які сіють злість, зневіру та брехню
про нашу країну. Будьмо мужніми, збережімо державу, збережімо себе. Ми віримо,
що скоро закінчиться війна на Сході нашої неньки України.