Участь у нараді

16 березня керівники Світлівського, Шевченківського, Кам’янського, Новофедорівського, Завидокудашевського, Святогорівського, Золотоколодязького, Нововодянського закладів культури прийняли участь у нараді працівників культури, яка проводилась управлінням культури і туризму облдержадміністрації. На нараді розглянуто питання про створення обласної асоціації працівників культури. Обрано актив асоціації, до якого увійшла директор Світлівського БНТ Тетяна Дорошкевич.    

Участь у фестивалі на Закарпатській землі

Протягом 10-11 березня м. Хуст Закарпатської області приймав гостей на відкритому фестивалі-конкурсі стрілецької пісні «Красне поле». Слід зазначити, що в цьому році захід зібрав багато колективів та індивідуальних виконавців із різних областей України.

   Донецьку область представили солісти та колективи Світлівського будинку народних традицій Добропільського району. Наші учасники вразили серце та душу кожного глядача майстерністю та щирістю виконання, показавши надзвичайно високий виконавський рівень. Були серед конкурсантів і такі, що постійно приїжджають на «Красне поле» і відрадно, що з року в рік вони виступають все краще. Нові ж колективи поставилися до участі в заході також із великою відповідальністю, що не може не тішити. Також позитивно, що фестиваль переростає рамки «відкритого» і стає всеукраїнським, адже географія учасників дуже широка. І це не тільки захід, але й схід та північ України. А головне, що фестиваль має яскравий національний дух.

   Гостинно зустрів добропільчан начальник управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради Володимир Власюк. Завдяки плідній співпраці спеціалісти відділу культури і туризму Добропільської райдержадміністрації та працівники Світлівського закладу культури, отримали змогу не тільки спілкуватися і ділитися досвідом з фахівцями культурної сфери м. Хуста, але й отримали можливість відвідати екскурсії містом, побувавши в Хустському краєзнавчому музеї, Римо-католицькому Храмі Св. Ганни, занурились в термальні води с. Велятино. Кожен день перебування видався переповнений заходами, зустрічами, знайомствами, екскурсіями, позитивними враженнями.

   На гала-концерті з привітальним словом до всіх присутніх звернулась в.о. начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації Маргарита Тарадайко, подякувавши за гостинність Сабадош Василю Михайловичу, заступнику голови з питань діяльності виконавчих органів ради – керуючому справами виконавчого комітету Хустської міської ради та вручивши на згадку про Добропільський район ікону від Світлівського сільського голови Валентина Колосова. Організаторам фестивалю Володимиру Власюку, начальнику управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради та Ганні Дрогальчук, директору Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури зі щирими словами подяки за сердечний і теплий прийом, надану можливість доторкнутися до самобутньої, розмаїтньої культури Хустського краю, наші земляки подарували сувеніри та буклети з символікою Добропільського району.

    Надзвичайний емоційний заряд дійства, народна стихія самобутньої краси вразила учасників делегації Добропільського району на фестивалі. 

Неповторний дух української гостинності підносив душу кожного, хто хоч раз побував серед моря пісень та феєричного дійства.

ДО 80-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

24 грудня 2017 року виповнилося 80-років від Дня народження В’ячеслава Чорновола – державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України I – III скликань, одного із лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України.

Біографію Героя України нагадує Український інститут національної пам’яті.

В’ячеслав Чорновіл походив із родини сільських учителів. Закінчив школу із золотою медаллю. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1964-1965 рр. склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського пед. інституту, готувався до захисту дисертації: «Борис Грінченко як журналіст, публіцист і громадський діяч».

8 серпня 1965-го виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченкові в селі Шешори на Гуцульщині. Місяць по тому разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом виступив проти арештів української інтелігенції на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна». В’ячеславу Чорноволу за «політичне хуліганство» влада оголосила сувору комсомольську догану. Тоді ж його не зарахували до аспірантури, куди він пройшов за конкурсом.

Його перша кримінальна справа на початку 1966-го пов’язана з відмовою давати свідчення на закритому судовому процесі над Б. Горинем, М. Горинем, М. Зваричевською та М. Осадчим. Суд виніс окрему ухвалу про притягнення В’ячеслава Чорновола до відповідальності за відмову свідчити. 8 липня 1966-го його засудили на три місяці виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку на користь держави. Тоді ж Чорновіл підготував документальне дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору?» – один із найсміливіших зразків тогочасної політичної публіцистики. А укладання авторського збірника «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»), який вийшов друком у Парижі, стало причиною другої судової справи. 15 листопада 1967-го В’ячеслава Чорновола за «виготовлення і розповсюдження документів, що містять наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад», засудили до 3 років позбавлення волі.

У 1970-му він створив підпільний журнал «Український вісник». Впродовж двох років видав 6 випусків з інформацією про політичні репресії в Україні та хронікою українського національного спротиву.

Знову В’ячеслава Чорновола арештували на початку 1972-го за аналогічними звинуваченнями. 12 квітня 1973-го судова колегія Львівського обласного суду винесла вирок: 6 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з засланням на 3 роки. Покарання відбував у таборах Якутії. Навіть там не здавався, вів боротьбу за статус політичного в’язня. Після виходу на заслання написав книгу «Тільки один рік», передав її за кордон, але подальша її доля невідома.

Під час перебування на засланні в Якутії, в травні 1979-го став членом Української Гельсінської групи. Напередодні Олімпійських ігор 1980-го, влада, зачищаючи громадський простір, сфабрикувала звинувачення проти В’ячеслава Чорновола в замаху на згвалтування. Він був засуджений на 5 років позбавлення волі. На знак протесту Чорновіл витримав 120-денне голодування.

У 1983-му був достроково звільнений без права виїзду в Україну. Повернутися на Батьківщину Чорновіл зміг лише за два роки у 1985-му.

З 1990 року Чорновіл став народним депутатом, був активним членом Народного Руху України та його головою з 1992-го. Тричі обирався депутатом Верховної Ради України (1990, 1994, 1998). Чорновіл всіляко намагався створити умови для самоствердження, самореалізації національного організму, набуття економічної могутності, культурного розвою, втілення в життя соборницької ідеї, надання Україні суб’єкта міжнародного співтовариства.

За книгу «Лихо з розуму» став Лауреатом Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975) та Лауреатом Шевченківської премії (1996).

25 березня 1999-го Чорновіл загинув в автомобільній катастрофі під Борисполем за нез’ясованих обставин.

У 2000 р. йому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну громадську і політичну діяльність.